Перехід від шкільного віку до школярства потребує адаптації дитини до нового способу життєдіяльності і організації спеціального періоду до шкільного життя.

Успішна адаптація дитини до школи є необхідною умовою розвитку індивідуальності, продуктивної активності та творчості. А тому необхідно виробляти механізм пристосування при переході від однієї провідної діяльності до іншої.

Є суб’єктивні і об’єктивні показники адаптації.

Об’єктивні – це адекватна поведінка та успішне навчання учня.

Суб’єктивні – самовдоволення, яке проявляється в емоційному стані та внутрішньому комфорті.

Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психологічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи має таку ж різноманітність.
Особливістю соціальної адаптації є пошук учнем свого місця в групі однокласників, можливість виявляти свої здібності та інтереси. Атмосфера в класі повинна бути доброзичливою. Важливе місце треба приділяти грі. Гра вчить дитину виявити себе, з повагою ставитись до інших, допомагає швидше знайти своє місце серед однолітків.
Діти, які граються на уроках, перервах, не хочуть виконувати завдання вчителів, це діти, у віковому розвитку яких не закінчився дошкільний період. Це характерно для шестирічних учнів, навчання яких повинно будуватися на грі.

З початком навчання перед дитиною стають нові вимоги соціальної поведінки: дисципліна, обов’язковість режиму та певні морально-етичні обмеження.

Успішне становлення психологічної атмосфери залежить від дорослих, вчителів. Атмосфера вимогливості і доброзичливості прискорює формування вольової саморегуляції. Зміна ролей від дошкільника до учня обумовлює й нові стосунки з батьками. Тепер дитина розуміє, що ставлення до неї належить від результатів навчання.

Велике значення в профілактиці труднощів пристосування має поглиблена психолого-педагогічна консультація на етапі підготовки дитини до школи на основі тестування та спостереження. Батькам треба давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які потреби можуть спіткати учня тощо.

Труднощі дитини треба попереджувати. Тільки чуйне відношення до школяра, розуміння та підтримка у складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту. Адже школяр перебуває у великій емоційній залежності від вчителя. Саме він створює або не створює умови повного розкриття потенційних можливостей учня. Тому етап введення учнів у шкільне життя стає актуальним і необхідним.
Учителям майбутніх першокласників необхідно знати ознаки, основні причини, прояви адаптації і дезадаптації дитини з метою своєчасного впливу на ситуацію та її корекцію.
Ознаки адаптації дитини:

 перебування у спокійному, врівноваженому стані;

 стриманість, уважність на уроках;

 активність й рухливість на перервах;

 проявлення інтересу до нових людей, як дорослих так і дітей;

 зацікавленість у огляді інтер’єру, класу, школи, приміщень;

 спостережливість за старшокласниками;

легка орієнтація у школі, демонстрація своєї обізнаності батькам вже через тиждень;ü легке розуміння і готовність у виконанні вимог учителя, не чекаючи його заохочення;ü
 позитивне оцінювання дитиною дій, результатів власних зусиль – стимул для підвищення його активності;ü
 адекватне сприймання негативної оцінки дорослого;ü
 ініціативний характер спілкування в період навчальної діяльності;ü
 активність на уроках (охоче задають питання, відповідають на запитання інших);ü
 комунікативність у спілкуванні з учнями не лише свого класу;ü
 успішне опанування навчального матеріалу.ü
Основні причини труднощів під час адаптації:
1. Психологічні особливості:
 слабкий тип нервової системи;§
 підвищена сенситивність;§
 збудження нервових процесів.§
2. Особливості розвитку:
 несформованість емоційно-вольової сфери;§
 слабка саморегуляція поведінки.§
3. Хибні методи виховання в сім’ях:
 виховання типом «кумир в сім’ї»;§
 батьківська вседозволеність.§
4. Недосконала система організації навчально-виховного процесу.
Дитині треба допомагати в адаптації до школи за допомогою проведення спеціальних заходів:
• Індивідуальна робота з психологом – корекційні ігри, бесіди.
• Консультації для батьків.
• Малі педради.
• Ігри та завдання на уроках і в позакласній роботі корекційно-виховного характеру.
Такий комплексний підхід веде до того, що вже на кінець I семестру учень переборює труднощі, легко і радісно спілкується з іншими, із задоволенням вчиться.
Бачення проявів дезадаптації також допоможуть учителям своєчасно впливати на ситуацію.
Ознаки дезадаптації:
 труднощі у навчанні, стійка неуспішність;ü
 порушення відносин з однолітками, батьками, вчителем;ü
 небажання відвідувати школу;ü
 соматичні прояви: головна біль, підвищена стомлюваність, глибокий спад працездатності на кінець дня, тижня;ü
 підвищена тривожність, плаксивість, невміння будувати стосунки з дітьми та дорослими;ü
 відставання у навчанні;ü
ü емоційні порушення: емоціональна нестійкість, зниження самоконтролю, соціальної сміливості, зниження дружніх проявів, підвищена тривожність, замикання у собі;
 прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування.ü
Причини дезадаптації залежать від особливостей відношень з дитиною у сім’ї, школі та його індивідуально-психічного розвитку.
Відносини у сім’ї:
 підвищення очікування батьків відносно учбової успішності дитини, будь-яка невдача дитини сприймається неадекватно;ü
 розмови в сім’ї про недоліки школи чи вчителя замість акцентування уваги на позитивному;ü
 дитина є кумиром у сім’ї;ü
 виникнення конфліктів в сім’ї з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язане зі школою, втрачає привабливість;ü
 батьки байдуже ставляться до навчання дитини.ü
Відносини у школі:
 некоректне відношення вчителя до дитини;ü
 неспівпадіння методів навчання і індивідуальної чутливості нервової системи дитини;ü
 порушення у дитини взаємовідносин з однокласниками;ü
 об’єктивна критика недоліків учня з боку вчителя.ü
Психічний розвиток дитини:
 несформованість мотивації до навчання;ü
 невисокий інтелектуальний потенціал дитини;ü
 інертність нервових процесів;ü
 затримка психічного розвитку;ü
 гіперактивність;ü
 труднощі у вольовій саморегуляції поведінки, уваги, учбовій діяльності;ü
 висока чутливість до несприятливого впливу зовнішнього середовища;ü
 завищена самооцінка та рівень претензійності дитини чи батьків;ü
 підвищена чутливість нервової системи дитини;ü
 підвищений рівень тривожності;ü
 агресивність, замкненість дитини;ü
 хронічні захворювання, послабленість організму;ü
 відсутня підготовка до школи.ü