Ліворука дитина в школі

У процесі насильного переучування відзначаються серйозні зміни в по­ведінці дитини: вона стає дратівли­вою, вередливою, неспокійно спить, у неї знижується апетит. Пізніше з'являються ще більш серйозні пору­шення: часті головні болі, постійна млявість. Отже, розвиваються невро­тичні реакції: неврози, енурез, заї­кання. Згідно із статистикою, кожна третя дитина із заїканням — це пере­учений лівша. У такій ситуації ліво­рукі діти починають відставати в на­вчанні, втрачати віру у власні сили, не реалізують своїх можливостей і здібностей. Внаслідок цього в них формується стійкий комплекс не­повноцінності.

Але ліворукість — це не патологія. Достовірно відомо, що ліворукими були такі видатні історичні особи, митці, композитори, вчені, як Юлій Цезар, Олександр Македонський, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Р. Вагнер, П. Чайковський, А. Ейн­штейн та інші.

Ліворука дитина — абсолютно нор­мальна й здорова. Однак вона відрізняється від своїх однолітків, у неї є своя особливість, яка визна­чається не «хотінням» дитини (писа­ти лівою рукою), а специфікою орга­нізації її мозку, що визначає не лише ведучу руку, але й деякі особливості організації вищих психічних функцій.

Завдання учителя і батьків — створи­ти максимально комфортні умови для навчання ліворукої дитини з ме­тою збереження її здоров'я й реалі­зації її можливостей і здібностей. І перший крок — це виявлення ліво­руких дітей.

Як визначити ліворукість?

Як правило, ліворукість дитини ви­значають самі батьки, спостерігаючи за тим, яку частину діяльності дити­на виконує лівою рукою. У чотири роки формується чітке надання пе­реваги одній із рук, а до п'яти років встановлюється домінування правої чи лівої руки.

Для визначення ліворукості у пер­шокласників доцільно провести до­даткове тестування. При цьому необ­хідно дотримуватись певних правил:

•      кожне завдання пропонувати ди­тині в ігровій формі;

•      не фіксувати увагу на тому, якою рукою діє дитина;

•      усі предмети перед виконанням завдання розміщувати чітко перед дитиною.

Для першокласників можна запро­понувати наступні тести.

1.     Малювання

Покласти перед дитиною аркуш па­перу й олівець, запропонувати нама­лювати будь-що за бажанням. Коли дитина закінчить, попросити нама­лювати те саме іншою рукою. У цьо­му завданні враховується якість ви­конання малюнка кожною рукою.

2.     Відкривання коробочки

Дитині дають кілька сірникових ко­робочок, пропонують знайти сірник в одній із них. Ведучою вважається та рука, якою дитина буде здійснювати активні рухи: закривання, відкриван­ня коробочки, виймання сірника.

3.      Побудова кринички із сірників

Дитині пропонується із кількох сірників побудувати криничку. Ак­тивні дії виконує ведуча рука.

4.     Обертальні рухи

Дитині пропонують відкрити і закру­тити кришечки у двох-трьох пласти­кових пляшках. Ведучою вважається та рука, якою дитина крутила кри­шечку.

5.     Розв'язування вузликів

Пропонується кілька вузликів, зав'язаних нещільно на шнурі серед­ньої товщини. Ведучою вважається рука, яка розв'язує вузол (інша три­має вузол).

6.     Піднімання предметів

Дитину просять підняти по черзі кілька предметів, які лежать на підлозі. Правші, як правило, беруть предмети правою, а лівші — лівою рукою.

7.     Гра з м'ячем

Дитині пропонується якнайточніше кинути м'яч однією рукою кілька разів. Ведучою буде та рука, якою дитина кидатиме м'яч.

Результати тестування заносяться в таблицю.

Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі «ліва рука» буде більше плюсів. Якщо дитина однаково доб­ре володіє і правою, і лівою рукою, то вибір руки для письма визначати­меться якістю малюнків правою і лівою рукою.

Першокласникам ще досить важ­ко орієнтуватися в просторі і на площині. Більшість з них плута­ються в розрізненні правої й лівої сторін, особливо відносно інших людей. Найбільші труднощі при відпрацюванні цієї навички вини­кають у ліворуких дітей, а вона є важливою передумовою для успіш­ного навчання. Диференціації пра­вих і лівих частин тіла можна здійснювати за допомогою наступ­них вправ:

•      показати праву руку, потім — ліву;

•      підняти праву (ліву) руку, показати предмет правою (лівою) рукою, взя­ти предмет правою (лівою) рукою.

Далі можна перейти до розрізнення інших частин тіла: правої (лівої) ноги (ока, вуха). Пропонуються і більш складні завдання: показати правою рукою ліве вухо й т. п.

Наступний крок — формування орі­єнтації в навколишньому просторі:

1)   визначення просторового розмі-
щення предметів по відношенню
до дитини:

«Покажи, який предмет знаходить­ся справа (зліва) від тебе», або «По­клади книжку справа (зліва) від себе»;

2)   визначення просторових спів-
відношень між двома — трьома
предметами чи зображеннями:
«Поклади книгу перед собою,
зліва поклади олівець, справа —
ручку» й т. п.

Методика навчання письма, її орга­нізація розраховані на дітей з веду­чою правою рукою, тому завдання учителя й батьків — вирішити цілий ряд питань, які виникають при організації роботи з дітьми, які пи­шуть лівою рукою.

Посадка під час письма

Ліворукі діти повинні сидіти прямо, не торкаючись грудьми парти.

Ноги всією ступнею повинні стояти на підлозі чи підставці, голова — тро­хи нахилена вправо. 

У класі ліворука дитина повинна зав­жди сидіти зліва від свого сусіда так, щоб права робоча рука сусіда по парті не заважала їй під час письма.

Освітлювальний прилад на столі роз­міщується справа від дитини.

Положення зошита

Зошит лежить з нахилом вправо так, щоб правий нижній куток сторінки, на якій дитина пише, був спрямова­ний до середини її грудей.

З метою полегшення орієнтації ліво­рукої дитини в зошиті, рядку ліву сторону аркуша слід позначити ко­льоровими олівцями.

Способи письма лівою рукою

Перший спосіб є дзеркальним відоб­раженням «праворукого» письма. Таке положення руки значно утруд­нює процес навчання, оскільки всі зразки розміщуються зліва, а тому дитина не має можливості орієнтува­тися в них. Відповідно доцільним для ліворуких дітей є розміщення зразків у рядку справа. Другий спосіб поля­гає у тому, що кисть лівої руки з руч­кою розміщується над рядком. Цей спосіб дає дитині можливість орієн­туватися на поданий зразок чи напи­сане раніше і зменшує кількість по­милок під час письма. Саме до тако­го способу письма спонтанно й найбільш часто приходять діти-лівші.

Під час письма третім способом кисть лівої руки з ручкою знаходить­ся під рядком. Такий спосіб вва­жається найбільш зручним, оскільки дитині не доводиться вивертати кисть руки, добре видно зразок. Од­нак, пишучи у такий спосіб, діти по­рушують вимоги «праворукої» калі­графії: букви не мають нахилу впра­во і, навпаки, нахилені вліво.

Очевидно, вданій ситуаціїдо кожно­го випадку «ліворукого» написання варто підходити індивідуально й, го­ловне,—дати дитині можливість об­рати зручний для неї спосіб письма, максимально попередити виникнен­ня мимовільних помилок.

Важливим у навчанні ліворуких дітей є попередження труднощів, які певною мірою є для них характерними. Під час навчання ліворуких дітей зустрічається явище, що носить назву «феномена дзеркальних рухів», який найчастіше проявляється у дзеркаль­ному письмі. Заданими досліджень, частота дзеркального письма у ліво­руких дітей складає 85 %. Елементи дзеркального письма спостерігають­ся і у дітей з нестійкою праворукістю: після оволодіння звичайним пись­мом дзеркальне письмо в них може проявитись раптово, коли діти втом­лені чи неуважні. Щоб попередити дзеркальне зображення, необхідно включати в попередню роботу такі методи, як зоровий аналіз літери, конструювання літери з її елементів, письмо у повітрі, обведення по кон­туру, використання таблиць із зобра­женням літер, одна з яких зображе­на дзеркально (дитині необхідно знайти її та обвести).