«Формування творчої людини треба

починати з весни життя,

тобто в дитинстві»

Ян Амос Коменський

Я – вчитель. І мабуть не має більшого щастя, ніж жити і працювати для дітей і навчати їх і одночасно навчатися самому.

Як поле засівається зерном

Так наша нива – розумом, красою і добром.

А ми покликані ці зерна проростити,

В дитячих щирих душах відродити.

А душа маленької дитини відкрита, безпосередня, щира.

І дуже важливо не поранити, не зламати, не скривдити цю маленьку особистість.

Як зазначив В.О. Сухомлинський

«У наших руках найбільша з цінностей світу – Людина. Ми творимо Людину, як скульптор творить свою статую з безформного шматка мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити від усього зайвого».

А як це зробити, в який спосіб – вирішує сам майстер – тобто педагог.

Головне в моїй роботі – це дитина, її бажання, прагнення, запити. Моє педагогічне кредо «Відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися і розквітнути».

Вважаючи особистість пріоритетом педагогічної діяльності, навчаю своїх вихованців не тільки читати, писати, рахувати, а головне -  любити і шанувати людей, Батьківщину, поважати старших.

Актуальність теми. Основні напрямки освіти в Україні вимагають створення школи, яка має на меті розвиток гармонійно цілісної особистості, де у центрі уваги - учень з його обдарованістю, здібностями, потенційними можливостями.

Початкова ланка не може залишатись осторонь, оскільки сама в ній розкривається творчий потенціал дитини, її нахили і обдарування, естетичні смаки.

У сучасних умовах переходу початкової ланки школи на роботу за новим Державним стандартом початкової загальної освіти, який передбачає особистісно-орієнтоване навчання та формування компетентностей молодших школярів, актуально звучать цінні дидактичні заповіді В. Сухомлинського:

«Немає абстрактного учня… Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху у розумовій праці. А це значить, що в навчанні має бути індивідуалізація – і у змісті розумової праці, і в характері завдань, і в часі. Дитина народжується не з готовими здібностями, а тільки з їх задатками. Тому, якщо створити відповідні умови для розвитку цих задатків то школу поглиблює їх швидко, невимушено, успішно. Такі діти в подальшому житті стають радісними, щасливими людьми, приносять користь собі і суспільству в цілому».

Обґрунтування вибору теми. Мета сучасної початкової школи – не просто давати знання, а формувати особистість, яка вміє і хоче вчитися, займає позицію активного суб’єкта діяльності.

З огляду на це велике значення має формування в учнів творчого потенціалу. Адже зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення і які уміють мислити. А мислення активізується, якщо перед учнями виникають запитання, на які вони відразу відповісти не можуть. Тому найголовнішим завданням вчителя на кожному уроці навчально-виховного процесу має стати розвиток у дитини гнучкості мислення. А для цього треба перетворити кожен урок в  школі на урок мислення – спілкування, де істина постає як суперечка про істину, як діалог. На уроці діти повинні досліджувати, міркувати, задавати питання і діставати на них відповіді, творчо осмислювати пройдене.

Найголовнішим завданням для себе вважаю навчити дітей мислити самостійно і творчо, зробити все, щоб дитячий талант розквітав з перших шкільних років. Щоб учні не тільки  засвоювали певну суму знань, а й проходили  школу громадянськості, щоб кращі риси людської душі були  притаманні їм протягом усього життя

Мій досвід базується на науково-методичному фундаменті, містить передові педагогічні ідеї, власні знахідки й напрацювання. Впродовж останніх років працюю над проблемою «Розвиток творчого мислення молодших школярів через використання інтерактивних технологій на уроках української мови у початкових класах».

Підвищуючи свій професіоналізм, намагаюся орієнтуватися в широкому спектрі сучасних інноваційних проектів, ідей, напрямків, використовувати найефективніші освітні технології, впроваджувати новітні педагогічні технології, які гарантують реалізацію творчих здібностей,зв’язного мовлення, розвивають логічне мислення та пізнавальні інтереси школярів.

На кожному уроці проводжу вирішення проблем і проблемних ситуацій. Цей вид роботи формує соціально-творчу, соціально-активну особистість учня. Вважаю, що оволодіти навчальним предметом – означає навчитись розв'язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом завдання, а й такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості.

Саме для розвитку творчого мислення учнів застосовую різні типи нестандартних завдань, вправи на розвиток висловлювати здогад, припущення, збагачення навчального матеріалу завданнями з логічним навантаженням, використання цікавинок на уроках (завдання інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі – жарти, ігрові вправи, тематичні загадки, ребуси, кросворди).

Намагаюся розвивати дитину в цілому як особистість, навчаю її працювати творчо, вести пошукову роботу, думати і висловлювати свої думки, обгрунтовувати міркування. У своїх висловлюваннях учні використовують  такі вирази: «Я вважаю…», «На мою думку…», «Я гадаю …», «На мій погляд …», «Я припускаю …», «Я не впевнений, але мені здається …», «Подумавши, я прийшов висновку …».

Вже з першого класу починаю здійснювати процес формування творчого інтелекту. Переконана, що із вступом до школи процес формування творчого мислення дітей у великій мірі починає залежити від педагога, від того як він організовує навчання, які методи і засоби використовує при цьому, які завдання пропонує учням і від того, чи сам вчитель є творчою особистістю.

Згадаємо слова Сократа, який казав, що навчитися грати на флейті можна лише граючи. Так само здібності учня можуть формуватися лише тоді, коли він виступав на уроці не як звичайний слухач, який засвоює готові знання, а  був активно включений у навчальну діяльність.

Тому використовую у своїй роботі такі методи, які стимулюють розвиток продуктивного мислення дітей. Прагну до того, щоб діти навчилися спостерігати, порівнювати, виявляти зв’язок між поняттями, міркувати, фантазувати, розуміти закономірності, розв’язувати проблемні ситуації. А добитися цього можна лише  засобами, які активізують творчі здібності. Вважаю, такими засобами є  інтерактивні методи навчання.

Для того, щоб розвинути творчу особистість, по перше необхідно розв’язати цілу низку завдань, які ставлю перед собою:

• виробляти навички ефективного спілкування;
• виробляти вміння творчо працювати, вирішувати різноманітні проблеми;
• Сформувати бачення самого себе у взаємозалежності з іншими;
• Формувати в учнів розвинуте критичне мислення, здатність виробляти власну точку зору та поважати точку зору інших.

Переконана, що гуманізація системи стосунків «учитель-учень», задоволення потреб дітей у спілкуванні та співпраці обумовлюють поєднання індивідуальних, групових і фронтальних видів роботи, адже саме через використання інтерактивних методик, зокрема через групові форми виконання завдань, роботу в парах формується позитивна мотивація до навчальної співпраці.

Мета інтерактивного навчання – створення комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість.

На своїх уроках застосовую інтерактивні методи навчання, тому що вони мають багато переваг:

• у роботі задіяні всі діти класу;
• учні вчаться працювати у групі (команді);
• формується доброзичливе ставлення до опонента;
• кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;
• створюється «ситуація успіху»;
• за короткий час опановується багато матеріалу;
• формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми.

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія у парах і мікрогрупах.

Інтерактивна робота має свої принципи:

• одночасна взаємодія (всі учні працюють в один і той же час);
• однакова участь (для виконання завдання кожному учневі надається однаковий час);
• позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);
• індивідуальна відповідальність (при роботі у групі у кожного своє завдання).

На уроках намагаюсь створити такі умови взаємодії, які психологічно мотивують в учнів потребу висловлюватись щиро і безпосередньо. Таким чином, у молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність шляхом оволодіння організаційними, логічно-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями і навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності.

Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому територія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням розвивати світогляд, формувати характер, логічне мислення, зв’язне мовлення і формувати критичне мислення, виявити і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

Працюючи над своєю проблемою роблю акцент на уроки української мови та читання тому, що це той фундамент, на якому будуються всі інші основи наук.

Вважаю, що саме на уроках української мови та читання вчитель має неабиякі можливості для розвитку творчого мислення школярів. Проводжу їх так, щоб учні були не спостерігаючи ми, пасивними об’єктами сприйняття матеріалу, а стали суб’єктами творчого процесу, активними шукачами, дослідниками, аналітиками, критиками, авторами.

На своїх уроках особливу увагу приділяю інтерактивним та інноваційним методам навчання,дотримуючись особистісно орієнтованого підходу. Наприклад, для розвитку мовленнєвих умінь, розвитку творчого мислення використовую метод «Крісло автора»: учні за бажанням сідають у «крісло автора» і розповідають щось цікаве про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя, історію про своє ім’я тощо.

Метод «Мозкового штурму» використовую тоді, коли діти не мають уявлення про предмет, вони висловлюють свої думки, обґрунтовують, а вже потім роблять висновок. Використання елементів «мозкового штурму» може бути одним із способів активізації навчальної діяльності учнів на уроці. Головним принципом «мозкового штурму» є свобода думки, оскільки учням пропонується поділитися будь-якими ідеями щодо обговорюваного питання.

Особливо цінними є незвичайні, оригінальні ідеї, тому учасникам «мозкового штурму» пропонується відійти від традиційного  розв’язання проблеми. Незважаючи на те, що кожна дитина має творчі здібності, певні внутрішні та соціальні чинники не завжди дають їй змогу використовувати свій творчий потенціал. У ході «мозкового штурму» всі обмеження усуваються, і діти використовують його максимальною мірою.

Роботу у парах та малих групах застосовую вже з 1 класу, лише роблю це через дидактичну ГРУ. Спочатку всі організаційні моменти проводимо разом: об’єднання у пари, малі групи, вивчення правил спільної роботи. Поступово частина обов'язків переходить до дітей, ускладнюються форми і завдання.

Робота в парі сприяє розвитку навичок спілкування, формуванню вмінь висловлюватися, переконувати та дискутувати. Працюючи в парах, учні не можуть ухилитися від виконання завдання, швидко виконують ті вправи, які за інших умов потребують великих затрат часу. 

Робота в малих групах сприяє активному, ґрунтовному аналізу й обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння та закріплення, повторенню вивченого матеріалу та систематизації знань.

Учні разом займаються практичною діяльністю, спільно використовуючи наявні можливості, допомагають один одному, підтримують. Діти з високим рівнем знань допомагають розв’язати завдання учням із середнім рівнем знань.

Група несе відповідальність за досягнення групових результатів, і кожен член групи має відповідати за результат своєї роботи. Індивідуальна підзвітність існує, якщо оцінюють діяльність кожного учня. Результати «повертаються» в групу загалом і до кожного учня зокрема, що допомагає з’ясувати, хто потребує більшої допомоги, підтримки та схвалення у процесі навчання. Кожен член групи реалізується як повноправна особистість.

Групова робота вносить розмаїття у навчально-виховний процес, дає змогу одразу одержувати відповіді на незрозумілі запитання, забезпечує реальний вибір посильних завдань. Саме така навчальна діяльність активізує учнів, забезпечує продуктивне навчання, задовольняє надзвичайно важливу потребу у спілкуванні. Використання групової роботи дає мені змогу виховувати в учнів самостійність і наполегливість, вміння співпрацювати, почуття колективізму, отримати зворотній зв’язок і підтримку від людей зі спільними інтересами, формувати й виховувати особистість. Саме через групові форми виконання завдань у дітей формується позитивна мотивація навчальної співпраці. Кожна дитина оточена турботою, довірою, відчуває себе рівноправним партнером у спілкуванні, внаслідок чого зростає впевненість у своїх силах, у собі.

Одним із способів діалогічної взаємодії учнів під час навчального процесу є прийом «Мої очікування». Учні на мотиваційному етапі уроку висловлюють свої сподівання: «Я очікую від уроку…, від учителя…, від інших учнів … , від себе … ».

Пропонується висловити свої міркування і наприкінці уроку : «Після уроку я зрозумів … , я відчув… , я вирішив…».

Поряд із творчими завданнями і роботою в групах важливим прийомом на уроках української мови є рольові ігри, під час яких учням пропонується «зіграти» іншу людину (наприклад одного з літературних героїв твору) або розіграти певну проблемну ситуацію. Однією з рольових ігор, яка завжди подобається дітям і дає гарні результати, є гра «Я – учитель». Можна запропонувати учневі у ролі вчителя розробити схему опитування класу з теми або викладу нового матеріалу тощо. Дублер добре розуміє своїх однокласників, а  отже, щоб подати їм матеріал уроку, пояснити його, він має обрати найефективніші форми і методи подачі інформації, показати своє вміння навчати інших.

Цей вид роботи стимулює творчу активність, обумовлює потребу в здобутті нової інформації, формує вміння робити висновки й узагальнення. Це дає учням можливість проявити ініціативу і самостійність, вимагає розумового напруження, винахідливості й творчості.

Інтерактивні вправи «Ажурна пилка», «Навчаючи – учусь», «Гронування», «Інтерв’ю за три кроки”, «Кубування», технологія «Асоціативний кущ» дають можливість розкрити творчі можливості кожного учня. Наведемо приклади.

Вправа «Гронування».

• Запишіть фрази з обраної теми зі словами мама, родина, щастя, складіть із ними речення.

Вправа «Інтерв’ю за три кроки».

Учні об’єднують у пари, учитель дає питання для інтерв’ю. Кожен проводить інтерв'ю з партнером по парті. Потім діти міняються ролями.

Потім учні об’єднуються в групи по чотири. Кожен учень розповідає своїй групі, про що він дізнався від партнера по парті.

Орієнтовні питання для інтерв’ю:

- Як ви думаєте, про що, судячи із заголовка, йтиметься у творі, який ми будемо читати?

- Чому ви так думаєте?

- Що спонукало вас до таких роздумів?

- Чи зацікавив вас цей заголовок?

- Чи читали ви твір із подібним заголовком?

- Чого очікуєте від твору?

Невичерпним матеріалом для навчальних занять з рідної мови є саме життя. З великим задоволенням діти запрошують до класу «засмучену осінь» чи «життєрадісну весну», «срібну зиму» чи «зелене літо» тощо. Кожна сторінка уроку допомагає створити образ, який змушує дітей хвилюватися, уявляти, фантазувати, співпереживати, спонукає до активної мовленнєвої діяльності: описати картину природи, назвати іменники, що «супроводжують» її явища, охарактеризувати їх прикметниками, дібрати вдалі дієслова, записати окремі слова, розібрати їх за будовою, скласти речення, різні за метою висловлювання та інтонацією, зі звертанням до вказаних явищ природи, поспостерігати, що вони принесли в дарунок, поміркувати над проблемними питаннями, пофантазувати.

Значна роль у розвитку творчого мислення належить нетрадиційним методам роботи з казками, що тісно пов’язані з польотом фантазії, проявом творчості. Будь – яке проблемне завдання, в якому не може бути єдиного правильного рішення, має на повну потужність активізувати дитячу творчість. Для цього використовую прийоми «Фантазери», «Салат із казок», «Книга протиріч», «Що було б коли …?», «Конструювання загадок», «Біном фантазії» описані відомим італійським дитячим письменником Джанні Родарі (1920-1980) у книзі «Граматика фантазії. Вступ у придумування історій».

З метою розвитку творчих здібностей  пропоную учням такі завдання:

• переплутую сюжет і героїв казки, а дітям пропоную «виплутатись» із цієї ситуації;
• змінити характер героя (як у такому випадку розвиватиметься сюжет казки?);

Наприклад придумати казку про Колобка, де б Колобок був злий та хитрий, а інші звірі – добрі та довірливі.

• поміняти місцями події в казці;
• скласти «казку на новий лад».

Не менш корисним буде такий вид роботи, як «Сумісне рішення проблемного запитання до казки». Важливо придумувати питання, яке спонукало б дітей винаходити, допомагати улюбленим героям виходити з складної ситуації, придумувати на ходу декілька версій і вибирати оптимальну, відповідну, зручну.

Наприклад: працюючи над змістом казки «Кіт у чоботях» (3 клас) ставлю запитання: «А якби людоїд не захотів або не зміг перетворитися на мишку? Якщо ми не допоможемо котові в цьому, він запізниться допомогти своєму господареві (адже до замку під’їжджає карета  короля). Як інакше можна позбавитися від людоїда?».

Казка тим і хороша, що вона всесторонньо впливає на дитину. І ці можливості ми просто забов’язані використовувати. Ще один цікавий вид роботи – перебріхування казки.

Перебріхування казки зазвичай дуже веселить дітей. Умови підходу до відомих казок ставлять дитину в активну позицію, примушують зосереджуватись, виправляти помилки дорослих.

Наприклад: перебріхування казки «Колобок» (1 клас)

«Котиться, котиться колобок, а на зустріч йому тигр…»

Вчителю важливо під час демонстрації цього методу бути по можливості актором – здивуватися своїй забудькуватості за допомогою тону, міміки, жестів, а також захопитися винахідливістю і гарною пам’яттю своїх учнів.

Хороша для розвитку фантазії «Казка-калька». Це такі умови, при яких головні герої залишаються, але потрапляють в абсолбтно інші обставини. Обставини можуть бути чисто фантастичними, неймовірними. Наприклад: лисиця, заєць і півень за допомогою чарівної палички опинилися в одній клітці міського зоопарку.

На уроках розвитку мовлення вчу дітей складати казкові історії, відштовхуючись від одного слова:

Вчитель або учень придумує перше слово і починає складати. Цим першим словом може бути слово «Привіт…» (сказала лисиця зайцеві…), або популярне слово «жили-були» ( на світі старий…), або загадкове слово «одного разу» (усе в лісі переплуталось).

Ось так прагну привчати дітей бути активними в казках, ламати їх звичний зміст. Така робота не тільки сприяє розвитку словесної творчості дітей, а й збагачує їхній словниковий запас, розвиває творче, логічне і образне мислення, допомагає учням подолати сором’язливість, невпевненість у собі. Діти навчаються відстоювати власну думку, самостійно приймати рішення. А це надзвичайно цінна і важлива якість для подальшої діяльності дитини у будь- якій сфері.

Серед шляхів розвитку творчого мислення, інтелектуальних здібностей, пізнавальної активності є використання в роботі з учнями різноманітних завдань: навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних. Так під час уроків української мови я використовую різні творчі вправи, що активізують фантазію, уяву школярів:

1. Переставте букви, щоб вийшло нове слово:

Осел – село             Кури – руки             Нора – рано.

Лісок – сокіл           Тіло – літо               Смола – масло.

Кіт – тік                  Банка – кабан           Качай – чайка

Марка – рамка        Рис – сир                  Наголос – голосна

2. Поміняйте букви місцями, утворіть слова. Яке слово тут зайве? У яких казках зустрічаються ці герої?

Кажан – жабка                кужив – вужик

Шками – мишка              шокрахов – ховрашок

Яркащі – ящірка              лохаб – блоха

Їокжач – їжачок               ітокчоб – чобіток

(Зайве слово «чобіток».)

3. Мислення за аналогією. Продовжте ряд.

Пісня – глухий, картина - … (сліпий).

Школа – навчання, лікарня – … (лікування).

Ліс – дерева, бібліотека - … (книги).

Пісня композитор, літак - … (пілот).

4. Доберіть слово за змістом.

Хитрий, як … (лисиця)            Колючий, як … (їжак)

Мовчазний, як … (риба)          Боязкий, як … (заєць)

Голодний, як … (вовк)             Брудний, як … (свиня)

Здоровий, як … (віл)                Насуплений, як … (сич)

Упертий, як … (віслюк)           Балакучий, як … (сорока)

5. Складіть і запишіть речення, де такі слова, як віра, надія, любов, означали б : а) імена; б) почуття.
6. Складіть опис-загадку про лисичку для першокласників. Опишіть її так, щоб діти здогадалися, про яку тварину йдеться.
7. Напишіть твір-мініатюру на тему «Перший сніг». Використовуйте прикметники-синоніми, прикметники-антоніми, слова у прямому та переносному значеннях.
8. До поданих іменників запишіть дієслово, що підходить за змістом.

Хліб, варення, молоко, морозиво - … (їсти).

Сукню, сорочку, фартух, кульку, ранець - … (носити).

Картину, малюнок, узор - … (малювати).

Личко, руки, ноги - … (мити).

Казку, оповідання, вірш - … (писати, читати, розповідати).

9. Розподіліть синоніми у порядку зростання ознаки.

Боязкий (1), несміливий (2), заяча душа (3), боягуз (4).

Тямовитий (1), світла голова (3), розумний (2), людина великого розуму (4).

Розвитку творчого мислення сприяє виконання завдань з  логічним навантаженням.

Такі завдання допомагають розкрити численні якості, що лежать в  основі творчого мислення, їх головна мета, формування в дитини вміння керувати процесами творчості (фантазуванням, розумінням закономірностей, розв’язанням складних проблемних ситуацій); набувати загально пізнавальних умінь (класифікувати, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, доводити).

Виконуючи такі вправи діти починають ставити пошукові запитання, на які прагнуть самостійно знайти відповідь. Це відбувається тому, що школярі намагаються зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки.

Якщо учні на уроці ставлять запитання – я переможець: дітям цікаво, вони мене слухають, хочуть знати більше. Якщо я не можу відповісти на дитяче запитання – я подвійний переможець: дитина досягла високого рівня розвитку розумової діяльності.

Методи інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково-пізнавальну діяльність учнів, максимально розкривають їх таланти. Враження шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і впливають на подальший розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої, інтелектуальної особистості. Тому залучаючи дітей до творчості, створюючи постійно «ситуацію успіху», поважаючи дитину, я намагаюсь виховати творчо працюючу особистість.

Сучасний вчитель озброєний сьогодні великою кількістю різноманітних методів навчання. Проте, впроваджуючи інноваційні педагогічні технології, пам’ятаю, перш за все, ці п’ять основних заповідей:

1. Люби дитину! Любов до дітей - серцевина педагогічної моральності, основа культури вчителя.
2. Вір у дитину! Без віри в дитину, без довіри до неї вся педагогічна мудрість, усі методи і прийоми навчання і виховання руйнуються, як будиночки з піску.
3. Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, немає виховання, немає справжнього педагога і педагогічного колективу. Якомога глибше знати духовний світ кожної дитини - перше і найважливіше завдання педагога.
4. Поважай дитину! Не вважай себе спроможним вирішувати ті питання, які належить вирішити юній особистості.
5. Розумій дитину! Вмій поставити себе на її місце, побачити світ її очима, зрозуміти, чим дитина живе, до чого прагне.

Результативність роботи. Працюючи над даною науково-методичною проблемою, я постійно спостерігала за рівнем розвитку в моїх учнів творчих, інтелектуальних та пізнавальних здібностей. Для цього проводила зі своїми учнями бесіди, залучала їх до різних інтелектуальних конкурсів, вивчала продукти творчої діяльності школярів тощо. В результаті я з’ясувала, що в моїх учнів підвищився рівень знань, збільшилась кількість школярів, які охоче беруть участь в інтелектуальних конкурсах, у міжособистісних стосунках серед членів класного колективу я також спостерігаю збільшення гуманних, позитивних вчинків.

Учні уміють:

• складати твори;
• вільно висловлюватись;
• аргументувати думки;
• аналізувати;

Почали:

• позитивно ставитись до завдань проблемно-пошукового характеру;
• і саме головне творчо розвиватись.

Висновок. Розвиток творчих і інтелектуальних здібностей вимагає від учителя наполегливої праці і любові, адже  він сіяч добра, правди, знань, творець дитячих душ.

Розвиваючи дітей, добре розумію хто такий творчий вчитель. Ось формула успіху, що сприяє роботі:

( ООП + ДГ + ЗМ + С² + БС ) ∙ ІМ = ТВ

( Особистісно – орієнтовний підхід + Демократизація і Гуманізація стосунків + зацікавлення і мотивація + співпраця у квадраті + безперевність і систематичність) * і все це помножити на інвестиції у майбутнє = Творчий вчитель

Відомо, що розвивати творчість можна лише творчістю. Цього принципу я дотримуюсь у своїй виховній діяльності і спрямовую її на прищеплення дітям любові до духовних оберегів пам’яті, традицій, звичаїв. формую в них національну свідомість, долучаючись до нетлінних скарбів народної творчості.

В очах своїх вихованців бачу живі вогники щирості, зацікавленості, доброти і радості від досягнутих успіхів, під пізнання навколишнього світу.

І саме від них, моїх вихованців, я черпаю сили і натхнення.

Мої учні – то мої вчителі,

То мій досвід, яким збагатилась.

Я дарую вам цілий світ,

Ви даєте мені натхнення і силу.