( П’єса - казка на дві дії )

Виховний захід за мотивами української народної казки «Колосок»

ДІЯ ПЕРША

( На сцені хатка, тин. З хатки виходить Півник).

Ведучий.

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Стоїть біла-біла хата,

І живуть в ній мишенята,

З ними Півник-трудівник,

Що вставати рано звик.

Півник.

Ку-ку-ріку! Гей, вставайте!

До роботи приступайте!

Бо хто рано устає,

Тому завше Бог дає!

( Виходять заспані мишенята – Круть і Верть).

Круть.

І чого галасувати…

Може, я ще хочу спати…

Верть.      (позіхає).

Все робота та робота…

Та й мені поспать охота.

Круть. ( Вказує на Півника).

На плече косу повісив…

Ач, нема на нього Лиса!

( Мишенятка повертаються до хати. Звучить пісенька «Вийшли в поле косарі»).

Півник.

Підмету ще двір як слід,

А тоді зварю обід.

Бо ж відомо іздавна –

Без труда нема плода.

( Півник бере мітлу і підмітає двір).

Півник.

Ой, а що це? Колосок!

Пощастило! Ну й деньок!

Гей до мене, мишенята!

Час і вам попрацювати!

( Виходять невдоволені мишенята).

Півник.    Колосок ось!

Круть.   ( глумливо ). Дивина!

Півник.   Хто поїде до млина?

Верть.   Ой, не я, нога болить…

Круть.   В мене спина стала нить…

Півник.

Добре, сам усе зроблю:

Змолочу й в млині змелю.

( Півник виходить, а мишенята починають весело скакати. Звучить пісенька «Два півники»).

ДІЯ ДРУГА

( Та сама декорація. Під тином стіл, накритий білою скатертиною. Знову з’являється Півник з мішком на спині. Мишенята присідають за тином).

Півник.

Де руки й охота,

Там справжня робота!

Круть і Верть!

Місити тісто!

Круть.   (встає з-за тину).

Ми не проти цього, звісно,

Та потомлені такі,

Що не здіймемо й руки.

( Півник махає рукою і йде до хати. Мишенята продовжують бігати та стрибати. З хати чути голос Півника).

Півник.

Круть і Верть! Допоможіть

Пироги мені зліпіть!

Круть.   Ой, не я! Тільки не я!

Верть.   Це робота не моя!

( Мишенята скачуть, пустують. Звучить пісня «Женчичок-бренчичок». Раптом мишенята зупиняються і починають принюхуватися).

Круть.   Верть, щось смачно пахне дуже!..

Верть.   Я такий голодний, дуже…

( Виходить Півник. Він несе миску з пирогами, ставить її на стіл. Мишенята дістають великі бутафорські виделки і швиденько вмощуються за столом).

Півник.

Не спішить за стіл сідати.

Спершу хочу запитати.

Колосок хто змолотив?

Круть   ( голосно ). Звісно, ти!

Верть   ( голосно ). Ти це зробив!

Півник.

Хто зерно у млин завіз?

Хто мішок додому ніс?

Круть ( тихіше ).   Ти змолов…

Верть (тихо).   Приніс додому…

Півник.

А по тому?

Тісто в діжі хто місив?

Пиріжки оці ліпив?

Круть ( тихо ).   Ти, все ти.

Верть (тихо).   Ліпив і пік…

Півник.

Ну, а ви все скік та скік?

Що ж робили ви?

Мишенята   ( разом, тихенько ).   Нічого…

Півник.

Вам моя пересторога,

Якщо хочеш добре їсти,

Працювати треба, звісно.

Пам’ятайте мудру вість:

Хто не робить, той не їсть!

Бо робота всіх годує,

Ну а лінь лише марнує.

( Засоромлені мишенята виходять з-за столу. Завіса).

Вистава за мотивами української народної казки «Коза-дереза»

Дійові особи:

Казкарка, Коза, Жабка, Зайчик, Мишка, Лисичка.

На галявині між ялинками та деревами – прибрана в українському стилі казкова хатинка. В ній – пічка, на миснику – глечики, в куточку хатки – діжа.

Казкарка (виходить).

Казка склалася така:

З дому Кізка утекла.

Мандрувала вона скрізь,

І прийшла в зелений ліс.

(З-за кущів виходить Коза, нюхаючи квіти, розглядаючи дерева).

Коза.   Бачу, у кущах є хатка,

В ній незамкнені дверцятка.

Увійду мерщій у дім,

(Заходить до хатки, обдивляється).

Тепло й затишно у нім.

Де ж господарі дбайливі?

Бач, і пічку натопили.

І зварили вже обід.

Скрізь попорались, як слід.

Казкарка.   Раптом дивиться Коза

(Коза підходить до діжки з тістом).

Коза.

Тістом повниться діжа!

А господаря нема.

Хліб спечу, мабуть, сама.

 (Коза ліпить пиріжки).

Казкарка.

Стала Кізонька до діла:

Пиріжечків наліпила.

Паляничок напекла.

(Коза обтрушує фартушок).

Коза.   А тепер спочить пора!

 (Коза вмощується спати на печі).

Казкарка.

І заснула в теплій хатці,

На натопленій лежанці.

(З’являється Зайчик з кошиком).

А господар був у полі.

Зайчик.

Накопав там бараболі,

Бурячок знайшов, морквинку,

Соковиту капустинку.

(Показує овочі, підходячи до хатки).

Казкарка.

Все мерщій приніс до хатки.

Обтрусив дбайливо лапки.

Й стало боязко Зайчаті:

Зайчик.   Хто там хазяйнує в хаті?

(Стрибає під музику Жабка).

Жабка.     Ква-ква-ква.

Казкарка.

Стрибає Жабка й бачить:

Зайчикова хатка.

Жабка.

Зайчику, чому сумуєш,

Не стрибаєш, все нудьгуєш?

Зайчик.

Як мені не сумувати?

Звір –злодій забравсь до хати.

Жабка.

Я тобі допоможу,

Звіра з хати прожену.

Витри слізоньки, Зайчатку!

Ось постукаємо в хатку…

(Стукають).

Дуже дивно – ква-ква-ква!

В хатці злодіїв нема!

(З’являється Лисичка).

Казкарка.

Мимо двору йшла Лисичка

До струмочка по водичку.

Бачить: зайчикові хатка,

Біля неї Зайчик й Жабка.

Кинула відерця Лиска,

Підійшла до хатки близько.

(Лисичка ставить відерця, підходить до хатки).

Лисичка.

Що тут трапилось, питаю,

Може, я в пригоді стану?

Казкарка.   Зайчик плаче.

Зайчик.

Ой, Лисичко,

Звір забравсь в мою світличку!

Лисичка.

Зайчику, не плач, повір –

Не такий страшний той звір!

Підійду я до віконця,

Ой, та очі мружить сонце!

Я не бачу геть нічого!

Мабуть, там й нема нікого!

(З’являється мишка).

Мишка.      У хатинці, справді, тиша.

Казкарка.   Пропищала раптом Миша.

Мишка.

Почекайте тут хвилинку,

Я обнишпорю хатинку.

Казкарка.

Мить… й знайшла вона шпаринку

І потрапила в хатинку.

 (Мишка вбігає в хатинку).

Мишка.

Бачу, он чиїсь копитця

Визирають з-під коритця.

І стирчать гостренькі ріжки,

Й тепла шубка, як у кішки.

Казкарка.

Мишка двері відчинила

І звірят у дім впустила.

(Звірята заходять в хатинку).

В хатці затишно і чисто,

І згадав вухань про тісто.

Зайчик.

Я ж збирався на обід

Пиріжки пекти та хліб!

У кутку он діжка та,

Та чомусь вона пуста!

(Підходить до діжки).

Казкарка.

Здивувалися звірятка –

Зайчик, Лиска, Мишка й Жабка.

Раптоп чують: «МЕ!» - з-за пічки.

Коза.

Я спекла вам палянички.

Пиріжечків наліпила

Й трохи в хаті відпочила.

Не сваріть мене, будь-ласка,

Так придумалася казка.

З нею я помандрувала,

В ліс зелений завітала,

Гостювала в теплій хатці,

Гріла боки на лежанці.

Я так гарно відпочила

Й стільки друзів тут зустріла!

Зайчика й руденьку Лиску,

Жабенятко й сіру Мишку.

(Казка збирає всіх звірят. Вклоняються.)