Мово моя українська,
батьківська, материнська!
Виховна година
2 клас
Вчитель:
Мова рідна! Колиско моя! Ти і запашна, вишнева, барвінкова, милозвучна, бо сповнена ніжністю музики і квіткових пахощів, ти - цвіт душі й серця. Скарбе мій єдиний! Це сьогодні на твою честь ми проводимо виховну годину.
Учениця:
Мова кожного народу
Неповторна - і своя.
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші трелі солов'я.
Учень:
На своїй природній мові
І потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Учениця:
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту - на віки -
Українську рідну мову
В дар дають мені батьки.
Учень:
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина - так, як мати -
Мова в кожного із нас.
Вчитель:
Так, рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини.
Учениця:
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
Учень:
Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають.
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний.
Вчитель:
Нам найдорожча - українська чудова мова. Вона багата, співуча, мелодійна.
(Звучить пісня "Україночка" у виконанні учнів).
Вчитель:
Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги. А любов до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні. Бо у ній материнська любов і ласка, світ добра і справедливості, щира віра в магічну силу слова.
Учениця:
Не цурайтесь того слова,
Що мати співала,
Як малого повивала,
З малим розмовляла.
Учень:
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово.
Учениця:
Рідна мова в рідній школі.
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Учень:
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, -
Перші матері слова.
Перша пісня колискова.
Учениця:
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Учень:
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!
Вчитель:
А якими прекрасними звертаннями багата наша мова.
Учень:
Є в нашій мові прекрасні звертання,
Добрі і щирі, прекрасні слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива.
Учениця:
Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!
Учень:
Я і до тата умію звертатись,
Хочу в словах передати тепло.
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його сонце цвіло.
Учениця:
Татку, татусеньку, таточко, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе обійняти,
Ти мій порадник, заступник і друг!
Учень:
Я до бабусі з любов'ю звертаюсь
Бабцю, бабусю, бабуню моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я!
Учениця:
Й до дідуся я іду по науку:
Діду, дідуню, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястий струмочком біжить.
Учень:
Слово могутнє, яка в ньому сила!
Скажеш з любов'ю і - радість росте.
Слово хороше народжує крила,
Ви не забудьте ніколи про те.
Учениця:
Донечко, синку, сестрице, братусю, -
Дружна, велика, щаслива сім'я!
Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, -
Мій оберіг і родина моя!
Вчитель:
Як ви, дітки, знаєте рідну мову? Ось ми зараз перевіримо.
1. Загадки.
Хто я?
В нас однакове ім'я.
А скажіть, хто брат, хто я?
Я скажу: "З дерев лечу".
Брат: "Я поштою примчу".
(Лист)
- Як називається особливість таких слів?
(Багатозначність)
Двоскладове, яснокриле,
Світу я тепло даю.
І тоді я людям миле,
Коли другий склад гублю.
(Сонце, сон)
- До якої частини мови належать ці слова?
(Іменники)
- Що в них є спільного? Чи є вони спільнокореневими?
Доберіть спільнокореневі до кожного слова.
2. Вчитель:
- А про мову які прислів'я знаєте?
1) Слово чемне кожному приємне.
2) Мудре слово - добрий друг в біді.
3) Ласкаве слово - що весняний день.
4) Гостре словечко коле сердечко.
5) Добрим словом мур проб'єш, а лихим у двері не ввійдеш.
6) Слово - не горобець, вилетить - не піймаєш.
3. Фразеологізми. (Пояснити значення)
Як сніг на голову -
Як крізь землю провалився -
Замилювати очі -
Пекти раків -
Накивати п'ятами -
4. Чарівні слова.
Учениця:
Сійся-родися ніжне "будь ласка",
Вдячне "спасибі", "вибач" тремтливе.
Слово у серці, як зернятко в ниві.
"Доброго ранку",
"Світлої днини"
Щиро даруй ти людям, дитино.
Вчитель:
Молодці, діти, знаєте рідну мову. Але є люди, які її цураються. Ось як про це пише Павло Глазовий.
Учениця:
КУХЛИК
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші - не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: "Покажіть
Кухлик, той, що скраю".
Продавщиця: "Што? Чего?
Я не понімаю?!"
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлик здесь,
Єслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
- В Україні живете
Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була
Гостра і бідова.
- У мєня єсть свой язик,
Ні к чему мнє мова!
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має бідна язика
І не знає мови.
Учениця:
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу...
Вчитель:
А казки ви любите, діти? Уважно послухайте і скажіть, з якої казки слова.
1) По засіку метений, на яйцях спечений... (Колобок)
2) Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка... (Рукавичка)
3) Я... за три копи куплена, у півбока луплена... (Коза-дереза)
4) Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята. (Івасик-Телесик)
5) Вона плиг з вовка та:
- Битий небиту привіз! (Лисичка-сестричка та Вовк-панібрат)
Вчитель:
Молодці! Адже багатющий українських фольклор тісно пов'язаний з давнім періодом нашої мови. Він віддзеркалює душу народу, його історію.
Учениця:
Вивчайте мову українську,
Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
Прекрасну, милу і чудову,
Як материнську пісню колискову.
Любіте нашу рідну мову
Беріть до зброї рідне слово.
Ні! Не забули ще слов'яни
Шевченка заклик полум'яний!
Бо вона ж така багата,
Українська мова!
Неповторна і крилата,
І така чудова!
І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.
Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі.
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.
Не цурайтесь мови, люди,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово, -
Не буде народу...
| 